Запобігання та протидія булінгу в ЗДО
Дискусія
«Булінг в дитячому садку – міфи чи реальність?»
Шановні колеги, всі ви знаєте, що 9 січня 2019 року набув чинності закон України щодо протидії булінгу (цькуванню) у закладах освіти.
Сьогодні ми з вами поспілкуємося на цю тему більш детальнише.
Булінг у дитячому садочку – міф це чи реальність?
До вашої уваги інформаційна довідка:
Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, задирака, грубіян) - тривалий цілеспрямований процес фізичного, економічного або психологічного насилля однієї людини (чи групи) над іншою людиною (чи групою).
Деякі вважають, що насилля серед дітей в таких масштабах, з’явилося тільки в останні роки. Але ще в 1910 р. Фрейд і Адлер провели у Відні перший конгрес на тему суїциду серед учнів середньої школи. Фрейд писав, що в школі були і будуть проблеми насильства саме тому, що школа збирає незрілих осіб - дітей і підлітків. Школа і учитель не несуть відповідальність за те, щоб актів насильства не було (це було б нереалістично), але вони несуть відповідальність за те, щоб учити дітей твердо і з гідністю протистояти насильству.
Сучасні ж психологи, проблемі жорстокого поводження в дитячому середовищі, приділяють найпильнішу увагу.
Прояви насильства в дитячому саду відрізняються від насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільній установі окремі діти. Дуже рідко група дітей.
Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій, не мають попередньої стадії обдумування, в них відсутнє відчуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.
Але все ж таки, булінг, як явище, має типові ознаки, так званні маркери притаманні для будь якого віку:
-
систематичність (повторюваність) діяння;
-
наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявністю);
-
дисбаланс сил або нездатність однієї із сторін впливати на процес конфлікту.
Але не варто кожен конфлікт розглядати, як прояв булінгу.
Специфічною проблемою у освітньому середовищі є те, що здається ми знаємо про булінг усе і одночасно не знаємо нічого. Давайте конкретніше.
Нагадаю вам, що тема нашої дискусії: Булінг в дитячому садочку – міф чи реальність?
З урахуванням того, що під час нашого обговорення присутні педагоги, пропоную перелік тверджень.
Давайте визначатися разом де міф, а де реальність?
-
Булінг, як і інші форми порушення дисципліни, можливі тільки у слабкого педагога.
На вашу думку це міф чи реальність? (дискутуємо)
Дослідження підтверджують, що у будь-якого педагога, можуть виявитися факти цькування, провокацій, фізичного або емоційного тиску, як серед однолітків, так і в стосунках дитини з самим педагогом.
Це міф
-
Викликати занепокоєння у дорослих повинні тільки випадки фізичного насильства.
На вашу думку це міф чи реальність? (дискутуємо)
Діти набагато рідше страждають через впливи агресивного характеру, частіше через інші види агресії.
В різних країнах на першому місці по частоті словесні цькування - (образи, злі жарти і т.д.) на другому місці бойкот, на третьому - фізична розправа. На четвертому - розповсюдження чуток і пліток, на п'ятому - крадіжки.
Це міф
-
Булерами часто стають діти з високою самооцінкою, які вміють адекватно себе поводити
На вашу думку це міф чи реальність? (дискутуємо)
Статистика показує, що самооцінка у агресорів висока, їх поведінку викликано не афектами, які вони не можуть контролювати, а холодним розрахунком. Вони прекрасно вміють поводитися коректно, але не роблять цього, якщо відчувають відсутність загрози покарання.
Це реальність
-
Жертвами булінгу стають діти, які "самі винні" в тому, що не можуть вибудувати відносини з однолітками
На вашу думку це міф чи реальність? (дискутуємо)
Частково це вірно, але є й інші діти, ті, які цілком соціолізовані, мають друзів, у них до сиг пір була нормальна самооцінка.
Жертвою булінгу може стати будь-яка дитина, говорить статистика.
Це міф
-
Вирішити проблеми дітей – агресорів не можливо тільки за допомогою їх батьків
На вашу думку це міф чи реальність? (дискутуємо)
На жаль, більшість дітей - булерів не мають конструктивного контакту з батьками. Або їх батьки самі є людьми з владним, нарцисичним характером, тоді поведінка дітей - це калька поведінки батьків, причому батьками мовчазно схвалювальна.
Або такі діти тиранять і власних батьків теж, так як останні, швидше за все, не можуть проявити необхідної твердості. В будь-якому випадку, батьки самі не можуть впоратися з проблемою булінгу.
Педагоги повинні чітко відокремити свою відповідальність і відповідальність сім'ї: "Якщо тобі дозволяють так поводитися вдома - будь ласка, але не тут, тут інші правила.
Це реальність
-
Факти насильства можна вирішити разовими, короткочасними заходами (лекцією, батьківськими зборами, викликом до директора)
На вашу думку це міф чи реальність? (дискутуємо)
Це ніколи не працювало. Так само помилково вважати, що роботу з цими фактами слід передати виключно психологу. Чого точно не можна робити з булерами, так це збирати їх в групи і вести з ними психологічні тренінги. Це пов'язано з тим, що булінг - це не спонтанне поведінка.
Булер - це людина яка домагається влади над іншими. До нього потрібні зовсім інші підходи. Не працює і практика погроз. Ще менш розумно влаштовувати колективні розбірки, з публічним покаянням - все це може призвести тільки до ескалації цькування.
Жодний разовий захід не допоможе впоратися з булінгом. Він вимагає прийняття довгострокових і відповідальних зобов'язань, які б стали частиною організаційної культури закладу.
Це міф
-
Педагог не повинен самостійно справлятися з фактами фізичного і емоційного насильства серед дітей своєї групи
На вашу думку це міф чи реальність? (дискутуємо)
Один дорослий не може впоратися з фактами насильства. Перемогти власне відчуття безсилля і створити атмосферу безпеки, можна тільки в тому випадку, коли педагоги, батьки об'єдналися проти насильства.
Організаційна культура установи освіти, яка не звертає увагу на питання насильства - це не життєздатна культура. Секрет в тому всі до єдиного дорослі люди, але перш за все професіонали, - педагоги, повинні вміти і бути готовими вирішувати будь-які питання коректно і адекватно до ситуації, що склалася.
Це реальність
І на завершення нашої дискусії, трішки про реальні факти.
Педагогічні працівники:
-
мають право на захист під час освітнього процесу від будь – яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу;
-
зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу стосовно здобувачів освіти, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу;
-
вживати невідкладні заходи для припинення булінгу.
